ƒ≈–∆ј¬Ќ≈ –≈√”Ћё¬јЌЌя ≈ ќЌќћ≤ » «ј ƒќѕќћќ√ќё ÷≤Ќќ”“¬ќ–ёё„»’ ‘ј “ќ–≤¬

 

ƒ.√Ћјƒ »’, кандидат економ≥чних наук

 

 

‘ах≥вц≥ з питань державного регулюванн¤ економ≥ки, незалежно в≥д належност≥ до т≥Їњ чи ≥ншоњ економ≥чноњ школи, завжди прид≥л¤ють велику увагу проблемам ц≥ноутворенн¤, що зумовлюЇтьс¤, перш за все, тим великим значенн¤м, ¤ке маЇ категор≥¤ ц≥ни у складному комплекс≥ економ≥чних ≥ соц≥альних в≥дносин у сусп≥льств≥.

ƒержавне регулюванн¤ економ≥ки зд≥йснюЇтьс¤ за допомогою економ≥чних, ад≠м≥н≥стративних, правових п≥дойм. ѕри цьому адм≥н≥стративн≥ заходи використовуютьс¤ державою дл¤ коригуванн¤ диспропорц≥й, що виникають у процес≥ розпод≥лу ¬¬ѕ м≥ж р≥зними верствами населенн¤ (соц≥альний захист), та гармон≥зац≥њ балансу природних ресурс≥в (еколог≥чний захист).

ўо стосуЇтьс¤ механ≥зму формуванн¤ р≥зних вид≥в ц≥н, то сл≥д зазначити, що втручанн¤ держави у цей процес Ї не метою, а пише засобом дл¤ дос¤гненн¤ поставлених завдань регулюванн¤ економ≥чних ≥ соц≥альних процес≥в. ќтже, держава маЇ можлив≥сть, ≥ у де¤ких випадках нав≥ть повинна, справл¤ти той чи ≥нший вплив на ц≥ну, проте в≥н маЇ зводитис¤ до регулюванн¤ не самоњ ц≥ни, а процесу ц≥ноутворенн¤.

«а час≥в командно-адм≥н≥стративноњ системи ц≥ни встановлювалис¤ державою через спец≥ально призначений дл¤ ц≥Їњ мети орган Ч ƒержавний ком≥тет по ц≥нах з ф≥л≥¤ми у республ≥ках ≥ на м≥сц¤х. ¬≥н зд≥йснював контроль за додержанн¤м ус≥ма п≥дприЇмствами й орган≥зац≥¤ми встановлених ц≥н, застосовуючи проти порушник≥в економ≥чн≥ санкц≥њ.

÷≥ноутворенн¤ базувалос¤ на теор≥њ сусп≥льне необх≥дних затрат прац≥ ¤к основи ц≥ни, зг≥дно з ¤кою останн¤ повинна визначатис¤ на баз≥ середньогалузевоњ соб≥вартост≥ продукц≥њ, до ¤коњ додаЇтьс¤ у певному процентному в≥дношенн≥ сума прибутку. ќднак на практиц≥ формуванн¤ ц≥н зводилос¤ до того, що кожен виробник за њх основу брав ≥ндив≥дуальну соб≥варт≥сть, до ¤коњ й додавав регламентований державою розм≥р прибутку, що вим≥рювавс¤ в певн≥й незм≥нн≥й процентн≥й величин≥. ѕри такому п≥дход≥ п≥дприЇмство в≥дшкодовувало через ц≥ну фактичн≥ витрати. ÷им створювалис¤ передумови дл¤ за≥нтересованост≥ виробник≥в у зб≥льшенн≥ витрат виробництва, оск≥льки чим б≥льшим був розм≥р соб≥вартост≥ ¤к основи обчисленн¤ ц≥ни, тим б≥льшим був ≥ абсолютний розм≥р прибутку. “ака практика формуванн¤ ц≥ни породила затратний характер усього господарського механ≥зму, що негативно позначилос¤ на ефективност≥ економ≥ки.

—учасна економ≥чна пол≥тика спр¤мована на л≥берал≥зац≥ю процесу ц≥ноутворенн¤. —таном на середину 2000 р., жорсткому ц≥новому регулюванню п≥дл¤гало досить вузьке коло товар≥в ≥ послуг, найб≥льш життЇво важливих дл¤ людини ≥ базових дл¤ економ≥ки:

хл≥б, електро-, водо-, газо-, теплопостачанн¤, варт≥сть житлово-комунальних послуг, транспортн≥ тарифи та ≥н. ќтже, внасл≥док ц≥новоњ л≥берал≥зац≥њ б≥льш≥сть ц≥н формуЇтьс¤ в≥льно, однак з урахуванн¤м високого ступен¤ монопол≥зму, що збер≥гаЇтьс¤ ≥ нин≥.

јнал≥з форм ≥ метод≥в регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в вимагаЇ першочергового визначенн¤ даних категор≥й. ‘орма Ч "спос≥б орган≥зац≥њ та взаЇмод≥њ елемент≥в ≥ процес≥в ¤вища ¤к м≥ж собою, так й ≥з зовн≥шн≥ми умовами" '. ѕон¤тт¤ методу Ї б≥льш вузьким ≥ характеризуЇтьс¤ ¤к "спос≥б дос¤гненн¤ мети, певним чином упор¤дкована д≥¤льн≥сть"². ¬иход¤чи з цього, можна вид≥лити дв≥ форми регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в:

1) ринкове саморегулюванн¤, що реал≥зуЇтьс¤ на основ≥ дос¤гненн¤ р≥вноваги м≥ж платоспроможним попитом ≥ пропозиц≥Їю товар≥в чи послуг;

2) суб'Їктивне регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в, що в≥дбуваЇтьс¤ у вигл¤д≥ ¤к св≥домих ц≥леспр¤мованих заход≥в з боку державних орган≥в, так ≥ стих≥йних д≥й представник≥в законодавчоњ та виконавчоњ влади, спр¤мованих на захист ≥нтерес≥в окремих соц≥альних груп або галузей економ≥ки (окремих п≥дприЇмств).

ƒержавне регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в реал≥зуЇтьс¤ у формах:

Ч пр¤мого (адм≥н≥стративного) регулюванн¤;

Ч непр¤мого (опосередкованого) регулюванн¤ через вплив на попит ≥ пропозиц≥ю.  ожна з наведених форм оперуЇ певними конкретними методами.

¬ ”крањн≥ практично д≥Ї механ≥зм державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в, ¤кий в≥дпов≥даЇ крайньому правому блоку регулюючих метод≥в, що можна об'Їднати п≥д умовною назвою "захист ≥нтерес≥в окремих соц≥альних груп". √оловними його складовими Ї: методи штучного обмеженн¤ доход≥в населенн¤ (скороченн¤ соц≥альних виплат, надм≥рне оподаткуванн¤ зароб≥тноњ плати ≥ п≥дприЇмницьких доход≥в) з метою м≥н≥м≥зац≥њ темп≥в ≥нфл¤ц≥њ попиту; заходи, спр¤мован≥ на п≥дтримку в≥тчизн¤них монопол≥й (тарифна пол≥тика, що передбачаЇ в≥дшкодуванн¤ фактичних витрат); протекц≥он≥зм по в≥дношенню до окремих п≥дприЇмств (наприклад, «апор≥зького автозаводу); зовн≥шньоторговельн≥ обмеженн¤ (обов'¤зковий продаж частки валютноњ виручки п≥дприЇмств-експортер≥в, квотуванн¤ ≥ л≥цензуванн¤ експортно-≥мпортних операц≥й); лоб≥юванн¤ ≥нтерес≥в економ≥чних суб'Їкт≥в (суб'Їктивне неконкурентне визначенн¤ перел≥ку трейдер≥в енергетичного, паливного, газового та ≥нших ринк≥в); пор¤док оподаткуванн¤, ¤ким передбачаютьс¤ переважно ф≥скальн≥ та (значно меншою м≥рою) регулююч≥ функц≥њ при фактичн≥й в≥дсутност≥ ознак, ¤к≥ б стимулювали економ≥чне зростанн¤.

≤снуючий в ”крањн≥ механ≥зм державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в працюЇ в ц≥лому незадов≥льно ≥ вимагаЇ кардинального вдосконаленн¤. „и не Їдиним його елементом, ¤кий ефективно використовувавс¤ прот¤гом 1995Ч1999 рр., була кредитно-грошова пол≥тика ур¤ду та ЌЅ”, спр¤мована на п≥дтримку валютного курсу нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥, обмеженн¤ грошовоњ маси, регулюванн¤ обл≥ковоњ ставки ≥ норм обов'¤зкового резервуванн¤ залучених комерц≥йними банками кошт≥в. « одного боку, жорстк≥ заходи держави, спр¤мован≥ на п≥дтримку нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ ≥ обмеженн¤ грошовоњ маси, Ї, ¤к правило, необх≥дною умовою економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ (економ≥чна ≥стор≥¤ д≥йсно не знаЇ приклад≥в тривалого економ≥чного процв≥танн¤ крањн з нестаб≥льною валютою). « ≥ншого, сам≥ по соб≥ вони Ї лише необх≥дною, проте недостатньою умовою тривалоњ макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ.

Ќаступним анти≥нфл¤ц≥йним методом, ¤кий використовуЇтьс¤ державою в останн≥ роки, е скороченн¤ соц≥альних та ≥нвестиц≥йних витрат з метою м≥н≥м≥зац≥њ бюджетного деф≥циту. –еал≥зац≥¤ ц≥Їњ пол≥тики в≥дбуваЇтьс¤ шл¤хом нагромадженн¤ заборгованост≥ по зароб≥тн≥й плат≥, пенс≥¤х та ≥нших соц≥альних виплатах, радикального скороченн¤ дотац≥й промисловим ≥ с≥льськогосподарським п≥дприЇмствам, зростанн¤ внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього державного боргу.

Ќеефективн≥сть тривалого використанн¤ державою лише рестриктивних кредитно-грошових метод≥в ≥ пол≥тики механ≥чного скороченн¤ бюджетного деф≥циту без додаткових, б≥льш глибоких реформ, ¤к≥ б були спр¤мован≥ на п≥двищенн¤ ефективност≥ економ≥ки в ц≥лому (зокрема, на стимулюванн¤ конкуренц≥њ, зменшенн¤ виробничих витрат тощо), також посилила р≥зке загостренн¤ економ≥чноњ кризи у серпн≥ 1998 р.

¬ умовах р≥зкого пог≥ршенн¤ макроеконом≥чноњ ситуац≥њ в ”крањн≥, значного п≥двищенн¤ ц≥н внасл≥док зниженн¤ валютного курсу нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ на б≥льш≥сть товар≥в, що ≥мпортуютьс¤, на р≥зних р≥вн¤х законодавчоњ та виконавчоњ влади дедал≥ б≥льшоњ ваги набувають пропозиц≥њ щодо посиленн¤ адм≥н≥стративного контролю за ц≥нами на окрем≥ товари. “ак, незважаючи на запереченн¤ ћ≥н≥стерства економ≥ки, окремими рег≥ональними державними адм≥н≥страц≥¤ми в цей пер≥од були запроваджен≥ граничн≥ ц≥ни на де¤к≥ товарн≥ групи. ¬житт¤ цих регулюючих заход≥в практично миттЇво призвело до виникненн¤ деф≥циту товар≥в. «окрема, внасл≥док адм≥н≥стративного обмеженн¤ ц≥н на де¤к≥ види пального, майже на м≥с¤ць було парал≥зоване прим≥ське зал≥зничне сполученн¤ в Ћуганськ≥й област≥.

Ќаступною ≥люстрац≥Їю попул¤рност≥ та одночасно доказом небезпеки реставрац≥њ пр¤мих (адм≥н≥стративних) метод≥в ц≥нового регулюванн¤ Ї постанова  ињвськоњ державноњ адм≥н≥страц≥њ в≥д 9 кв≥тн¤ 1999 р., спр¤мована на регулюванн¤ ц≥ноутворенн¤ на цукор, зг≥дно з ¤кою його гранична роздр≥бна ц≥на не повинна була перевищувати 1,15 грн. за кг. —л≥д зазначити, що в цей пер≥од оптов≥ ц≥ни на цукор складали приблизно 1,32Ч1,35 грн. за кг, а в≥льна роздр≥бна ц≥на у  иЇв≥ коливалас¤ в межах в≥д 1,3 до 1,6 грн. за кг.

“аким чином, адм≥н≥стративн≥ методи державного регулюванн¤ ц≥н залишаютьс¤ наск≥льки попул¤рними, наст≥льки ж ≥ шк≥дливими дл¤ процесу ц≥ноутворенн¤. ќтже, головне завданн¤ ”крањнськоњ держави в процес≥ ц≥нового регулюванн¤ за тепер≥шн≥х умов пол¤гаЇ в м≥н≥м≥зац≥њ впливу адм≥н≥стративних чинник≥в на процес формуванн¤ ц≥ни. ≤ншими словами, держава маЇ регулювати не сам≥ ц≥ни, а лише макроеконом≥чн≥ умови њх формуванн¤.  ≥нцевим результатом такоњ стратег≥њ повинен стати механ≥зм саморегулюванн¤ ц≥н, ¤кий в≥дображатиме лише певн≥ основн≥ ор≥Їнтири держави в той чи ≥нший часовий ≥нтервал. —творюючи макроеконом≥чн≥ умови дл¤ саморегулюванн¤ ц≥н, держава маЇ оперувати , ≥нструментар≥Їм пол≥тики доход≥в та ≥нвестиц≥й, кредитно-грошовоњ пол≥тики, податково-I бюджетноњ тощо, вживати заход≥в з обмеженн¤ монопольноњ повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в, забезпечувати максимально зрозум≥лу дл¤ сусп≥льства законодавчо-правову п≥дтримку процесу ц≥ноутворенн¤.

ƒал≥ виникаЇ необх≥дн≥сть концептуально окреслити основн≥ засади побудови механ≥зму державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в в ”крањн≥. –озгл¤немо детальн≥ше вс≥ блоки опосередкованоњ (непр¤моњ) форми державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в.

ѕерша (л≥ва) група непр¤мих регулюючих метод≥в спр¤мована на усуненн¤ диспаритету м≥ж окремими п≥дприЇмствами, р≥зними галуз¤ми економ≥ки та соц≥альними групами, що неодм≥нно виникаЇ за умови невтручанн¤ держави у процес ц≥ноутворенн¤. ¬она складаЇтьс¤ з метод≥в бюджетного регулюванн¤, що д≥ють у напр¤м≥ усуненн¤ економ≥чних диспропорц≥й на макрор≥вн≥; метод≥в, що обмежують монопольну повед≥нку економ≥чних суб'Їкт≥в; метод≥в державного замовленн¤, дотац≥й та р≥зноман≥тних (податкових, кредитних, митних тощо) п≥льг дл¤ окремих п≥дприЇмств чи галузей економ≥ки, ¤к≥ ел≥м≥нують диспаритет м≥ж економ≥чними суб'Їктами; метод≥в митного регулюванн¤, спр¤мованих на стимулюванн¤ розвитку конкуренц≥њ м≥ж в≥тчизн¤ними та ≥ноземними п≥дприЇмствами або, навпаки, на захист перших в≥д демп≥нговоњ пол≥тики останн≥х; метод≥в податкового регулюванн¤, також спр¤мованих на усуненн¤ диспаритету на р≥зних р≥вн¤х економ≥ки.

ƒруга (права) група метод≥в опосередкованого державного регулюванн¤ ц≥ноут≠ворюючих фактор≥в спр¤мована на непр¤ме регулюванн¤ на макрор≥вн≥ споживчого попиту ≥ товарноњ пропозиц≥њ ≥ об'ЇднуЇ: методи, що стимулюють зростанн¤ доход≥в населенн¤, отже, опосередковано п≥двищують сукупний платоспроможний попит в економ≥ц≥; методи кредитно-грошового регулюванн¤, що за р≥зних макроеконом≥чних умов можуть мати рестриктивн≥ чи експанс≥йн≥ ознаки; методи, що стимулюють ≥нвестиц≥йний процес; методи протек≠ц≥он≥стського по в≥дношенню до в≥тчизн¤них п≥дприЇмств розширенн¤ ринк≥в збуту товар≥в украњнського виробництва; методи, що забезпечують розширенн¤ споживчого попиту на в≥тчизн¤н≥ товари; методи, ¤ї:≥ шл¤хом податкового регулюванн¤ стимулюють (залежно в≥д поточних пр≥оритет≥в держави) зростанн¤ сукупного платоспроможного попиту, актив≥зац≥ю процесу кап≥талотворенн¤, скороченн¤ виробничих витрат тощо.

ћетоди державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в шл¤хом регулюванн¤ пропорц≥й бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в умовно можна под≥лити на так≥ чотири види: ем≥с≥йний шл¤х покритт¤ деф≥циту, залученн¤ зовн≥шн≥х та внутр≥шн≥х позик, скороченн¤ бюджетних видатк≥в, розширенн¤ податковоњ бази з метою максим≥зац≥њ бюджетних надходжень ≥ м≥н≥м≥зац≥њ бюджетного деф≥циту.

≈м≥с≥йний шл¤х покритт¤ деф≥циту державного бюджету ”крањни активно вико≠ристовувавс¤ до 1995 р., внасл≥док чого в цей пер≥од держава мала пом≥рн≥ показники зовн≥шнього та внутр≥шнього боргу на фон≥ значних темп≥в ≥нфл¤ц≥њ. ѕочинаючи з 1995 р. пр≥оритетним напр¤мом покритт¤ деф≥циту державного бюджету стало залученн¤ р≥зних вид≥в позик. ” цей пер≥од темпи ≥нфл¤ц≥њ значно знизилис¤ на фон≥ небезпечного зростанн¤ сукупноњ заборгованост≥ держави. ќргани державноњ влади також активно використовували пол≥тику скороченн¤ бюджетних видатк≥в. ” першу чергу, ц¤ економ≥¤ стосувалас¤ дотац≥й (промисловост≥ ≥ с≥льському господарству) та соц≥альних видатк≥в бюджету. як анти≥нфл¤ц≥йний зах≥д цей метод про¤вив свою ефективн≥сть, проте д≥¤нн¤ цього чинника формувало необх≥дн≥ передумови дл¤ руйнуванн¤ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, зокрема Ч через скороченн¤ сукупного платоспроможного попиту.

–озширенн¤ податковоњ бази в≥дбувалос¤ з початку 90-х рок≥в шл¤хом запровадженн¤ великоњ к≥лькост≥ нових вид≥в податк≥в ≥ збор≥в. ќднак прот¤гом останн≥х рок≥в державою не було реал≥зовано практично жодного заходу, ¤кий був би спр¤мований на розширенн¤ податковоњ бази шл¤хом стимулюванн¤ зростанн¤ в≥тчизн¤ного виробництва.

Ќа ц≥ну товар≥в ≥ послуг значною, а ≥нод≥ й визначальною м≥рою впливаЇ сукупний р≥вень податкового навантаженн¤ на п≥дприЇмства ≥ споживач≥в. ѕроте вектор податкових надходжень (у державний чи м≥сцев≥ бюджети) вагомого впливу на процес ц≥ноутворенн¤ не маЇ. ≤ншими словами, при незм≥нному р≥вн≥ ставок податк≥в та ≥нших обов'¤зкових збор≥в держава може зм≥нювати пор¤док сплати цих платеж≥в у межах бюджет≥в р≥зних р≥вн≥в, проте ц≥ зм≥ни не справл¤тимуть ≥стотного впливу на процес ц≥ноутворенн¤.

Ќаступна сукупн≥сть метод≥в державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в в ”крањн≥ спр¤мована на обмеженн¤ монопольноњ повед≥нки економ≥чних суб'Їкт≥в. ƒо них сл≥д в≥днести елементи антимонопольного законодавства, що мають передбачати опосередковане регулюванн¤ ц≥ноутворенн¤ монопол≥й, у першу чергу Ч шл¤хом њх за≥нтересованост≥ у зниженн≥ матер≥альних та ≥нших вид≥в витрат. —еред пропозиц≥й фах≥вц≥в щодо можливих вар≥ант≥в боротьби з монопольною повед≥нкою сл≥д вид≥лити так≥:††††††

Ч застосуванн¤ методу оподаткуванн¤, що стимулюЇ зниженн¤ витрат виробництва³;

Ч зм≥на об'Їкта оподаткуванн¤ п≥дприЇмства (ним мають стати не прибуток, а валов≥ витрати⁴);

Ч обмеженн¤ прибутку монопол≥й нормою прибутку на кап≥тал ⁵.†††††††††††††††††

Ќаступний блок метод≥в, що опосередковано регулюють процес ц≥ноутворенн¤ ≥ вимагають використанн¤ у практиц≥ державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в в ”крањн≥, становл¤ть державне замовленн¤ ≥ дотац≥њ дл¤ окремих п≥дприЇмств чи галузей.

≈йфор≥¤ перших рок≥в реформуванн¤ економ≥ки, ≥деолог≥¤ ¤кого базувалас¤ на використанн≥ окремих елемент≥в ринкового саморегулюванн¤ ц≥н, Ч з одного боку, та об'Їктивна на¤вн≥сть посиленн¤ бюджетноњ кризи Ч з ≥ншого, зумовили радикальне скороченн¤ ¤к практики державного замовленн¤, так ≥ обс¤гу дотац≥й промисловим та с≥льськогосподарським п≥дприЇмствам. ѕроте досв≥д економ≥чно розвинутих крањн не лише не заперечуЇ використанн¤ цих регулюючих метод≥в, але й, навпаки, вказуЇ на зростанн¤ њх ваги у механ≥зм≥ державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ.

ћетоди митного регулюванн¤, ц≥лком придатн≥ та ефективн≥ за умов пом≥ркованого њх використанн¤, застосовуютьс¤ ”крањнською державою переважно з метою виконанн¤ ними лише ф≥скальних функц≥й. Ќеадекватне використанн¤ цих метод≥в перекручуЇ структуру експортно-≥мпортного балансу держави (наприклад, в≥дсутн≥й механ≥зм, ¤кий би стимулював експорт товар≥в украњнського виробництва) ≥ Ї негативним фактором дл¤ економ≥чного розвитку. ќтже, одне з важливих завдань у контекст≥ оптим≥зац≥њ механ≥зму державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в в ”крањн≥ Ч переор≥Їнтац≥¤ метод≥в митного регулюванн¤ з виконанн¤ ними ф≥скальноњ функц≥њ на посиленн¤ регулюючоњ та стимулюючоњ.

Ѕлок метод≥в, що об'ЇднуЇ р≥зн≥ види п≥льг (кредитн≥, податков≥ тощо), використовуЇтьс¤ державою в ≥снуючому механ≥зм≥ державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в украй неефективно. ≤снують лише фрагментарн≥ приклади вдалого њх застосуванн¤ (нульова ставка ѕƒ¬ на л≥ки), проте ц≥л≥сна концепц≥¤ використанн¤ державою цього могутнього ≥нструмента ц≥нового регулюванн¤ в≥дсутн¤. ƒержавою, п≥д впливом певних суб'Їктивних чинник≥в, навпаки, робл¤тьс¤ кроки, ¤к≥ значною м≥рою п≥дривають перш≥ ознаки певноњ макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, що про¤вилис¤ в останн≥ роки. …детьс¤, в першу чергу, про створенн¤ в≥льноњ економ≥чноњ зони "—иваш" {насл≥дком чого стало зниженн¤ бюджетних надходжень при дискус≥йност≥ питанн¤ про економ≥чне зростанн¤ в рег≥он≥), про п≥льгов≥ кредити уповноважених комерц≥йних банк≥в на реструктуризац≥ю вуг≥льноњ галуз≥, ¤к≥ ц≥лком коректно назвати "безнад≥йними до поверненн¤". ќтже, ≥нструментар≥й р≥зноман≥тних п≥льг, ц≥лком ефективний дл¤ окремих економ≥чних суб'Їкт≥в, держава маЇ використовувати з ура≠хуванн¤м можливих негативних насл≥дк≥в дл¤ економ≥ки в ц≥лому.

ƒва блоки, що об'Їднують методи, спр¤мован≥ на виконанн¤ регулюючоњ та стимулюючоњ функц≥й оподаткуванн¤, Ї одними з найефективн≥ших ≥нструмент≥в непр¤мого регулюванн¤ процесу ц≥ноутворенн¤.

” пер≥од до 1995 р., ≥ нав≥ть п≥зн≥ше (проте значно меншою м≥рою), пол≥тика держави, спр¤мована на компенсац≥ю негативних насл≥дк≥в ц≥нового зростанн¤, реал≥зовувалас¤ шл¤хом додатковоњ грошовоњ ем≥с≥њ. ¬ результат≥ використанн¤ ем≥с≥йного шл¤ху вир≥шенн¤ проблеми бюджетного деф≥циту, ≥нфл¤ц≥йна ситуац≥¤ в цей пер≥од мала негативну властив≥сть самост≥йно провокувати своЇ подальше пог≥ршенн¤. ќсь чому методи, що стимулюють розширенн¤ споживчого попиту за рахунок зростанн¤ доход≥в у контекст≥ державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в, мають бути спр¤мован≥ на дос¤гненн¤ поставлених завдань, наск≥льки це можливо, позаем≥с≥йним шл¤хом.

Ќаступний блок регулюючих метод≥в об'ЇднуЇ використанн¤ кредитно-грошових ≥нструмент≥в регулюванн¤. √оловними серед них е обл≥кова ставка, норми обов'¤зкового резервуванн¤ залучених комерц≥йними банками кошт≥в, грошова маса, валютний курс

нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥.

¬икористанн¤ ЌЅ” зм≥ни норм обов'¤зкового резервуванн¤ залучених комерц≥йними банками кошт≥вЧодин з найб≥льш ефективних метод≥в розширенн¤ чи скороченн¤ пропозиц≥њ нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ та опосередкованого регулюванн¤ процесу ц≥ноутворенн¤. ¬ останн≥ роки ставка резервуванн¤ коливаЇтьс¤ в межах в≥д 11 до 17%, з тенденц≥Їю до њњ зростанн¤ внасл≥док загостренн¤ кризових ¤вищ на грошово-кредитному ринку.

–егулюванн¤ обл≥ковоњ ставки залежно в≥д поточних ц≥лей держави може мати експанс≥йн≥ чи рестриктивн≥ ознаки, проте довгострокова стратег≥¤ держави в напр¤м≥ ц≥нового регулюванн¤ повинна спр¤мовуватис¤ на поступове зниженн¤ обл≥ковоњ ставки ≥ ринковоњ ц≥ни кредитних ресурс≥в. як приклад вдалого використанн¤ цього ≥нструмента опосередкованого регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в розгл¤немо ситуац≥ю на кредитному ринку в 1997 р. ѕоступово знижуючи обл≥кову ставку в зазначений пер≥од (березеньЧ25%, травеньЧ21, липеньЧ18, серпеньЧ16, листопадЧ17%), держава в особ≥ ЌЅ” вперше в ≥стор≥њ незалежност≥ сформувала ринкову ц≥ну державних боргових зобов'¤зань (ќ¬ƒѕ) на р≥вн≥ 18Ч20%, а кредитних ресурс≥в Ч на р≥вн≥ 20Ч25%. ќтже, пол≥тика "дешевих" (пор≥вн¤но з минулими роками ⁶) кредит≥в при пом≥рних темпах ем≥с≥њ стала позитивним фактором макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ.

ўо стосуЇтьс¤ регулюванн¤ р≥вн¤ грошовоњ маси ≥ т≥сно пов'¤заного з ним р≥вн¤ валютного курсу нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥, то при бажаному, ¤комога посл≥довн≥шому, уникненн≥ значних ем≥с≥йних ≥н'Їкц≥й в економ≥ку завищений валютний курс нац≥ональноњ грошовоњ одиниц≥ маЇ дл¤ украњнськоњ економ≥ки майже ст≥льки ж негативних насл≥дк≥в, що й девальвац≥¤. ќсобливо це стосуЇтьс¤ експортного потенц≥алу крањни, що був в останн≥ роки ≥стотно деформований саме неадекватне) високим валютним курсом гривн≥.

ћетоди, що стимулюють ≥нвестиц≥њ, передбачають створенн¤ макроеконом≥чних ≥ пол≥тичних умов дл¤ залученн¤ в економ≥ку в≥льних грошових ресурс≥в (¤к ≥ноземних, так ≥ в≥тчизн¤них). √оловними серед таких умов Ї: пол≥тична стаб≥льн≥сть держави, зокрема Ч на¤вн≥сть сформованоњ законодавчо-правовоњ бази ≥нвестиц≥йного процесу; економ≥чна стаб≥льн≥сть, що включаЇ пом≥рн≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ, на¤вн≥сть привабливоњ дл¤ ≥нвестиц≥й податковоњ системи, можлив≥сть репатр≥ац≥њ прибутку; на¤вн≥сть квал≥ф≥кованого та, бажано, "дешевого" персоналу; м≥стк≥сть внутр≥шнього ринку та р≥вень платоспроможного попиту населенн¤ (в раз≥, коли ≥нвестиц≥њ ор≥Їнтуютьс¤ на внутр≥шн≥й ринок); на¤вн≥сть в≥дпов≥дноњ ≥нфраструктури (ф≥нансовоњ, транспортноњ, ≥нформац≥йноњ, зв'¤зку тощо); територ≥альний фактор ≥ в≥дсутн≥сть експортно-≥мпортних обмежень (у випадку ор≥Їнтац≥њ на зовн≥шн≥ ринки).

јнал≥з перел≥чених фактор≥в ≥нвестиц≥йного процесу даЇ п≥дстави стверджувати, що б≥льш≥сть з них вимагаЇ коригуванн¤ на державному р≥вн≥. ”крањна Ї в≥дносно стаб≥льною, пол≥тичне позаблоковою державою, що маЇ "дешевий" ≥, в ц≥лому, досить квал≥ф≥кований кадровий потенц≥ал, високу м≥стк≥сть внутр≥шнього ринку, необх≥дну ≥нфраструктуру та зручне територ≥альне положенн¤. ѕроте на шл¤ху ≥нвестиц≥йного процесу сто¤ть в≥дсутн≥сть необх≥дноњ законодавчо-правовоњ бази; значний, пор≥вн¤но з економ≥чно розвинутими крањнами, р≥вень ≥нфл¤ц≥њ, ¤кий, до того ж, погано п≥ддаЇтьс¤ прогнозуванню; високий загальний р≥вень оподаткуванн¤; складн≥сть репатр≥ац≥њ прибутку та проведенн¤ експортно-≥мпортних операц≥й у ц≥лому; низький платоспроможний попит населенн¤.

÷≥ноутворенн¤ Ї багатофакторним процесом. —аме тому меж≥ статт≥ Ї досить вузькими дл¤ побудови й обгрунтуванн¤ вс≥х параметр≥в нового механ≥зму державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в в ”крањн≥, що включаЇ комплекс взаЇмопов'¤заних регулюючих метод≥в. ѕроте анал≥з поширених в ”крањн≥ метод≥в регулюванн¤ даЇ п≥дстави стверджувати, що вектор реформуванн¤ ≥снуючого механ≥зму ц≥нового регулюванн¤ маЇ бути спр¤мований на використанн¤ метод≥в опосередкованоњ форми державного регулюванн¤ ц≥ноутворюючих фактор≥в. ќстанн≥ми передбачаютьс¤ обмеженн¤ монопольноњ повед≥нки п≥дприЇмств ≥ створенн¤ дл¤ них конкурентних умов, стимулюванн¤ платоспроможного попиту за рахунок зростанн¤ доход≥в населенн¤, запровадженн¤ системи стимулюючого оподаткуванн¤ та застосуванн¤ ≥нших опосередкованих метод≥в впливу на формуванн¤ ц≥ни.

 

¹ ƒив.: ‘илософский словарь (за редакц≥Їю ћ. ћ. –озентал¤). ћ., ѕол≥твидав, 1963, с. 482.

² ƒив.: там ж е, с. 267.

³ ƒив.: Ѕазилюк ј.¬., ¬олик ¬.‘. ѕринципи реформуванн¤ податковоњ системи. "–озбудова держави" є 12, 1997, с. 39Ч47; Ѕазилюк ј.¬., ¬олик ¬.‘. ‘≥лософ≥¤ ринкового ц≥ноутворенн¤ ≥ механ≥зми реал≥зац≥њ ц≥новоњ пол≥тики. "–озбудова держави" є 1Ч2, 1998, с. 36Ч46.

⁴ ƒив.: ѕарнюк ¬. ѕро практику калькулюванн¤ соб≥вартост≥ продукц≥њ. "≈коном≥ка ”крањни" є 3, 1997, с. 28Ч32.

⁵ ƒив.: “имофеев ¬.,  рутько “. √осударственное регулирование ценообразовани¤ монополий. "Ѕизнес-»нформ" є 6, 1997, с. 27Ч28.

⁶ ÷≥на кредитних ресурс≥в в ”крањн≥ дос¤гла максимального значенн¤ восени 1993 р., коли ставка по короткострокових кредитах комерц≥йних банк≥в коливалас¤ в межах 600Ч 700% р≥чних.

 

Ќа головну стор≥нку